Хто б міг подумати, що Ніл Дракман – фанат ШІ…

Одразу за керівником підрозділу PlayStation Productions, який розповідав про те, як ШІ допоможе зробити “більш персоналізований ігровий досвід” (але, звісно ж, не пояснює як), Ніл Дракман у новому інтерв’ю, яке провели самі Sony, також записав себе в любителі ШІ.

І, хто б сумнівався, він також переліковує плюси без жодної конкретики: ШІ дозволяє братися за більш “авантюрні” проєкти, розширити межі можливого в оповіданні, дозволяє встановлювати ці межі виключно вашою креативністю – і на все це виникає одне й те саме питання: як? Яким саме чином? Де конкретика? Де приклади?

Дракман, варто відзначити, знайшов в інтерв’ю місце для згадки якихось невизначених “етичних проблем” – ну бо якщо, знову ж, надати конкретику й розповісти, що ШІ наслідує матеріали творців без їхньої згоди, то вже не настільки багато людей поділять оптимізм Дракмана.

Але одразу ж після цього той перемикається на те, як ШІ зменшує ціну створення ігор, технологічні перешкоди й взагалі дозволяють втілити в життя бачення творця без традиційних перешкод (знову ж, яких? чому немає згадки нових перешкод, які на даний момент створює ШІ?).

А немає їх тому, що, як ми вважаємо, робота Дракмана в цьому інтерв’ю – це легітимізація використання ШІ в очах фанатів Naughty Dog за рахунок не аргументів, а авторитету. Звідси й постійні згадки “ефективності” в розробці – яка неважлива гравцям, неважлива творцям які справді хочуть реалізувати своє бачення; вона важлива тим, хто виплачує гроші на розробку гри.

Звідси й абсурдні порівняння Дракманом ШІ з технологією захоплення руху – бо хоч між цими двома є принципова різниця в рівні залученості лбдини в процес, для інвестора й видавця – це одне й те саме.